Прямокутники.
Діагоналі
Проникають стрілою в кути,
Забермудженням ріжуть скрижалі
Світлобачення, гублять останні
Маяки.
Згусла неба п’янка неозорість.
Темні плямі. Політ киселем.
Чайка хвилі крильми не лоскоче,
Полонили натхненності простір
Біль та щем.
В несумісних звучанням форматах
Два трикутники з’єднані в дріб –
Звичайнісінький. Сплутані карти.
Одні й ті ж, але різні дверцята:
Вихід/вхід.
Між зірками загублене сонце,
Зредагований відчаєм курс.
У якому куті чи у боці,
Чи ребрі не/до/літньої ночі
Чути пульс?
Забермуджені стрілами мрії
Затуманені сумом світи.
В небо проситься помисел білий,
Та загрузли обтяжені крила
В киселі.
Классные аллегории! Хотел вспомнить Сальвадора Дали здесь. А потом понял, что он сейчас - это наша явь. Какой-то трэш сплошной, перемажающийся с квестом.