Із двох джерел я п’ю своє натхнення,
Їм завдяки, несе мене крило.
Зізнаюсь у любові вже у-енне
Тобі, Чернігівське й Полтавське джерело.
Любов ця сяє диво-кришталями,
В душі стооке сонце виграє,
Зчарованій лісами і полями
Мені бажання жити додає.
Зі мною землі ці і в час розлуки,
Й тоді, коли сягаю я висот,
Готова пити з ними їхні муки,
Коли страждає у війні народ.
Я своє слово викую із криці,
Й щоб не ослабло у руці перо,
Позичу сил-натхнення в громовиці,
Аби довіку вільно плив Дніпро!
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).