... А осінь все пише печальні листи
На жовто-багряному листі,
Не може їм вітер адресу знайти
В сирому і сірому місті.
*
Нещадно ганяє він їх між людьми:
То схопить - підніме угору;
То скине донизу... І ляжуть вони
Під ноги абстрактним узором.
*
Осінь — мінлива красуня! Знайшов
В характері дещо й від тебе:
То тепла, ласкава, чарівна — то знов
Руда і плаксива дурепа.
*
В калюжах, з розтоптаним небом на дні,
Холодним і зовсім забутим,
Купаються хмари, як сажа брудні,
Що йдуть із нізвідки в нікуди.
*
І враз налетіли, розбавили все
Холодні похмурі відтінки,
І дощ розпочався... І жалять в лице
Прозорі колючі дробинки.
*
Як жити без тебе? - не знаю і сам -
І мовчки питаю у неба.
В житті і в душі незагоєний злам,
Де, як не біда, то халепа.
*
Та сонце проглянуло із забуття ! -
Хоч це - за прогнозом - на завтра...
І раптом здалося прекрасним життя !!!!!!!
А ні... то брехня... то неправда...
І те, що здалося прекрасним життя -
І самообману не варте...
