Ніколи, нікому, нічого не скажеш…
Бо ти лаєш долю, а доля тебе,
Що мало би бути тому, не зарадиш —
Пройде в серці смуток та й горе мине.
У вічних стражданнях немає цвітіння.
Дорога щаслива тебе обмине...
Покине наснага, любов та везіння,
а милість Господня тебе не мине.
Не треба гадати що буде надалі...
Тепер здобувай те одвічне — твоє.
Не згине надія й у морі печалі,
Якщо ти не згубиш натхнення своє.
p.s. Вибачайте любі друзі, що не заходив
до вас у гості. Травмував трохи спину, не можу довго сидіти, навіть стояти. Пробую писати навлежачки)
Дуже гарний вірш,пане Олеже! Видужуйте, шановний!На жаль,життя,як на ковзанці всього буває.Не втрачайте надії! Хай все буде добре! Хай Бог допоможе здолати хвороби!