Тихо, як на прийомі в дантиста після знеболювального –
Стогнати і плакати, звісно, було б природніше,
Лякати замріяних неказок нехепіендами
Й страшенним безладом
За блискучим дзеркалом
Душевного гардероба.
Невічний
Трагічний
Спокій.
Механізми звичок сильніші від пилу докору:
Совість прокинулася, відчула себе вороною,
Білою-білою
За власним бажанням чи силою
Втече від звуків скреготу –
Ніхто не хоче бути жертвою,
Мертвою
Стрілкою
В цифровому годиннику.
Що є першопричиною,
Першопровиною
Нестерпного
Всеосяжного болю –
Відсутність любові?
Війна з собою?
На рані сіль моря
Ілюзій вивітрених?
Коли впадуть до ніг
Скалки величезного дзеркала,
Посмішка буде здоровою.
