В середині счня 1914року, коли я розвішував чргову газету на Майдані, до мене підійшла миловидна жіночка і ніяково запитала чи міг би я написати про неї вірш.
"Але ж я Вас вперше бачу,- відповів я,- і про що я можу написати?" "А Ви напишіть усе те, що Вам підкаже моя фотографія, і те, що Ви відчуєте інтуєтивно. А що Вас буде цікавити із мого особистого життя, то я розкажу зараз." Такого замовлення в мене ще не було і я погодився при умові, що розміщу його в газеті. Я написав вірш, але замовниця до мене підійшла тільки в кінці лютого і я подарував її цілу газету з цим віршем.
ФОТОПОРТРЕТ НЕЗНАЙОМКИ
З МАЙДАНУ
1
Морозно на вулиці, іній іскриться,
Від променів сонечка щуряться очі,
Та запах весни чути − мабуть, проснеться
Природа від хуги і темної ночі.
Фатальність грядущого, віра в майбутнє,
Вселяє надію у вічність життя,
Душевний підйом окриля фантастичне,
Ніким нездійсненне природне буття
2
Я сиджу і вдивляюся у фотографію,
Яку щойно вложив у настільну планшетку,
Й поправляю свою віршову орфографію,
Щоби гідно віршами оформить зворотку.
Хоч я мало про тебе зумів щось узнати
З твоїх спогадів куцих про власне життя,
Та я спробую фотопортрет описати
Всю харизму твою і твої відчуття.
3
В тебе радісне личенько світиться щиро,
На чолі піднялись чорні дужечки брів,
Оченята іскряться, як зірочки мило,
Й зачаровують поглядом душу без слів.
Твої щічки, покриті яскравим рум’янцем,
І окреслюють обриси личка овальцем,
Повні губки розкриті в яскравій усмішці
Білі зубки за ними, неначе в манишці.
Густі коси спадають на пишнії плечі
І на шиї лежать вінцем чорної ночі,
Підборіддя підтримують ручки біленькі,
А з-під них випинаються грудки пухкенькі.
Як я хочу пройнятись твоїм почуттям
І відчути в собі задушевний твій настрій,
Бо у тебе на фото піднесений стан −
Ти злітаєш неначе в далекий свій вирій.
4
Ти в коханні жагуча і спрагла була,
В почуттях цих не мала ти міри.
І на світі з одним ти девізом жила −
Все життя − це любов, а без неї дні сірі.
Ти любима була й завжди палко влюблялась,
Розлучалась з коханими завжди сама,
Та бувать без коханого ти не боялась,
Переконливо знала: не будеш одна.
В полум’янім коханні душа окрилялась,
І ти брала усе до кінця від життя,
А про «мандри» свої не завжди пам’ятала −
На душі не було відчуття каяття!
Піклувалась ти завжди про рідну родину
І душею ти дбала про злагоду в ній,
Яку всі зберігають від днини до днини −
Бо від Бога вона, і вклоняються їй!
У коханні росли твої діти і внуки,
Вже в дітей є у кожного рідна сім’я,
Лише ти на страждання свої, біль і муки
Без любові сидиш у квартирі одна…
Діти з внуками прийдуть, гуртом привітають, Та відзнімуть на фото коханий портрет,
І залишать на пам’ять й тобі подарують −
Віддала ти портрет − хай опише поет!
5
Я сиджу і дивлюсь на твою фотографію…
Може, щось я не так і не все описав,
Не читав і не знав я твою біографію −
Ти пробач, я не маг − що відчув, те й сказав!
Ю. ЯРЕМА 15 січня 2014р.
5 лютого київська мерія перетворилася на шлюбний палац.Тут відбулося перше революційне весілля. В Українському домі активіст-санітар Богдан в присутності всіх захисників Майдану став на коліно і освідчився дівчині Юлі, яка працювала на кухні, і попросив стати його дружиною. Юля від несподіванки ледве не спритомніла, але оговтавшись,без коливань погодилася на пропозицію.
На весіллі були коровай, рушник і вальс Медельсона на білому піаніно від одного активіста Майдану. Обручки молодятам подарував отець Олег з Німеччини, а квіти подарував О.Тягнибок і поздоровив з весіллям. Біля мерії було море народу і я, втративши всяку надію попасти в середину, вийшов із натовпу і в в мене зародилося бажання написати вірш про це радісне весілля. Я сів біля Головпочтамту і експромтом написав вірш.
ВЕСІЛЛЯ ПЕРШЕ
НА МАЙДАНІ
1
В центр столиці поз’їжджались
Люди з різних областей.
Між собою об’єднались
Хоч і різних пристрастей.
Скопом взялись всі за побут –
Плац столичний закипів,
Знав тут кожен, що добробут
Починається з азів.
Ставили одні намети,
Щоб було де віддихать,
Інші взялись майструвати
Грубки – їжу готувать.
Разом склали барикади
Від наскоку «беркутяр»,
Бо це найманці від влади –
Гірше банди яничар.
Влаштували і медпункти
Рани щоб перев’язать,
Виникнуть коли турботи –
Будуть хворих лікувать.
Від усюди волонтери
Їдуть-їдуть без зупину:
І студенти й інженери,
І татари навіть з Криму.
2
З Житомирської області
Приїхав волонтер Богдан,
Він лікар був по совісті
Й лічив увесь Майдан.
А з Рівного сюди прибула
Дівчина, доброволець Юля,
На кухні працювать любила
І їжу готувати вміла...
Та якось на роботі діва
Поранила до крові руку
І хоч була вона не рева,
Та не змогла знести біль й муку.
Хутчій побігла в медсанбат,
Де всіх приймає там медбрат.
Богдан оглянув руку пильно
Й побризкав щедро спреєм рану,
Обвив бинтом її старанно
І пожалів дівчину гарну.
А згодом дівку запросив
Сестрою він у медсанбат –
Зимою хворих був наплив,
Та мало медсестер-дівчат.
Сестра приглянулась Богдану:
Струнка, здорова, працьовита,
Старанно перев’яже рану
Без посторонніх і запитань.
Так волонтерили разом
Вони у цім медпункті.
Боролись з владою і злом
З майданцями в спільноті...
3
На Європейській площі грізно
Іде запеклий бій в день Злуки,
Бійці б’ють ворога звитяжно –
Згадали хлопці спецам Крути.
Горить асфальт – тхне димом й газом,
З орбіт вилазять з кров’ю очі,
Запеклі сутички з спецназом –
Є вбиті й ранені на площі...
Укрдім відбили. З площі банди
Й “менти” від страху повтікали.
Бійці аж до будинку Ради
“Грифонів” й “Беркутів” прогнали.
Повстанці зразу в Домі жваво
Кімнати й зали повбирали.
Зайшли бійці у нього браво
Та й хором гімн наш заспівали!
4
А через днів десь два чи три
Закохані у Дім зайшли
При всіх майданцях Богдан сміло,
Припавши на одне коліно,
Освідчивсь Юлі щиро й палко,
Що дівчині аж стало жарко,
Та всупереч він все попри
Просив, щоб друзі всі прийшли
Узяти участь у весіллі –
В турботах будуть всі при ділі...
Церковна місія була
З двома священиками зразу,
Урочисто в Ка–еМ–Де–А,
Ще й запросили пресу...
Коли вінчались молодята
Дві зірки спалахнули в небі.
Від Бога це була посвята –
Й хор півчий заспівав молебні.
Найперші дружка і дружок
Вітали щиро молодят,
Подарував їм Тягнибок
Рясний букет, як сніг, троянд.
А потім від душі у залі
Веселим сміхом, криками
Усі, хто був на цьому балі
Покрили їх цукерками…
І вшанували молодят,
Щоб жили в злагоді й любові,
Не знали ні біди, ні втрат,
Й завжди були живі-здорові.
І я їм побажаю щастя
Багато – набагато літ:
В них буде все і все їм вдасться,
Нехай всміхнеться Євросвіт!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Ю. ЯРЕМА 5 лютого 2014 р.
ID:
902937
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 29.01.2021 15:31:16
© дата внесення змiн: 29.01.2021 15:31:16
автор: Юрій Ярема
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую.За вірш, спогад на Майдані.Шість ,років пройшло.А що змінилось, скільки війна знищила цвіту.І кінця, не видно здається ,що не має надії на покращення.Хто зупинить, війну.Народ, погружають у рабство, злидні. 
чуттєво.
