Оповідання
Сім’я Таланюків складалася із чотирьох осіб: двох дорослих і двох діток. Дорослі – це мама Іванна і тато Марко. А діти – їх син Назар та донька Софія. Мати дітей, Іванна Дмитрівна, працювала вихователькою у дитсадку «Мрія, що знаходився у їхньому невеликому містечку. Батько – Марко Петрович, інженером в одному із відділів компанії
«Нафтогаз України». Жили всі дружно. У вихідні спільно готували щось смачненьке, гуляли парком, годували птахів, відвідували храми, художні виставки, інколи їздили до Львова, ходили до театру. І, мабуть, життя їхнє текло б і далі в цьому руслі, якби у 2022 році не прийшла у їхній край війна – страшна, як звір скажений, чорна, наче вугіль. Прийшла вона без стуку, увірвалась, зламавши вхідні двері. Хто її послав? А росіяни – східні сусіди України. Бо, бачте, їм не до смаку було те, що мешканці землі, де народився й виріс поет-бунтар Тарас Шевченко, де сміло в бій ішли вої УПА і козаки, не захотіли в союзі з нею жити, культурні свої цінності і надбання ділити, а із країнами Європи і Америки. А ще лихим сусідам українська мова й українська церква в оці більмом сиділа і волелюбність, працьовитість українського народу.
Несла вогонь війни на землю України російська армія вночі і вдень – міста палила, села і поля. Вбивала люд. Звірячий оскал зачинателі і виконавці її мали, навіть дітей не шкодували.
Що мав робити, як ви думаєте, голова родини Таланюків? Так, захищати край – той, де його коріння, де соловей увечері співає і де росте калина і верба. І захищав, на різних напрямках. Був навіть ранений серйозно і лікувався у шпиталі міста Дніпра. Вперше прибув з війни додому пан Марко, як рік і пів минули із дня приходу його на службу в армію, 15 діб дали йому на відпочинок. Жінка і діти з нетерпінням пана Марка чекали. Перед його приходом борщ зварили й вареників. Діти у всьому мамі помагали, свою любов до татка в пироги вкладали, пісні співали – про Україну і про літо, кінець якого, сподівались, принесе народу України справедливий мир – ясний і теплий, як ранкове сонце.
Була субота – вихідний для мами і для дітей (літні канікули були у них). Як члени родини впоралися із приготуванням обіду, то почали себе приводити в порядок. Помилися по черзі в ванній, мамі волосся сусідка помогла пофарбувати. Встигла його пані Іванна ще й укласти до того, як її коханий чоловік дому поріг не переступив.
А як переступив, почала обіймати, цілувати. Діти дивилися, стояли. А потім маму трішки відсторонили, своєї ласки та любові йому влили. А татусь їм тепло оте віддав, яке за рік і пів у війську наскладав.
Обідали в літній, збитій із дерева, кухні. Сонечко крізь вікно усміхалося їм, зігрівало їхні тіла. І соняхи гріли - ті, які сусідка – пані Ірина, принесла, коли приходила пані Ірині волосся фарбувати. Сказала, даючи їх в руки пані Іванні: «Це для Марка – захисника країни нашої. Низький уклін йому від мене». «Заходьте, сусідонько, до нас, як приїде». «Трохи згодом, як ви набудетеся з ним, як наговоритеся». «Гаразд», - відповіла пані Ірина.
Їли борщ, вареники, пили узвар, зварений із сушених фруктів, які виросли у їхньому саду. Тато розповідав про війну, про своїх бойових побратимів, про медиків і волонтерів. Дружина і діти слухали.
- Коли ця війна закінчиться, тату? – запитав Марко.
- Не знаю, сину. Наші воїни тримаються, як можуть. І світ допомагає нам – дає гроші, зброю, ліки. Але треба більше допомоги. Бо ж у Росії і людей, і зброї багато дуже, - відповів Марку татусь і вогник в його очах на мить погас.
- А в мене для тебе, любий Марку, є сюрприз, - сказала пані Ірина.
- Який?
- Квитки на концерт гурту «КОЗАКИ» маю.
- Овва! Люблю слухати цей гурт! Дуже!
- Знаю. Тому й придбала квитки для всіх нас на їхній виступ. КОЗАКИ виступатимуть у Львові за 3 дні до твого від’їзду.
- З нетерпінням чекатиму.
12 днів, які пан Марко провів вдома з родиною, пролетіли для нього, як мить, як стріла, пущена з лука. За цей час чоловік посвіжів на обличчі, навіть трішки поправився. Та і як не поправитись, коли дружина безперестанку підпихала йому під ніс всілякі смаколики. Відвідали всі четверо батьків пана Марка й пані Ірини. Обмінялися з ними теплими словами і подарунками. Посиділи із сусідкою та сусідом за столом в одну із неділь після відвідин храму, поспілкувалися, прогулялися двічі парком. Непомітно підкрався день, коли мали виступати КОЗАКИ.
Поїхали родиною до Львова автівкою. З’їли морозива в каварні, випили кави - дорослі, діти – соку й попрямували до театру.
Отримали там море радості й запалу. Соліст, який співав і грав на акордеоні, ще виголошував промови. Він закликав усіх присутніх в залі вірити у перемогу України й робити все, від них залежне, щоби ця перемога прийшла.
Під кінець свого виступу КОЗАКИ виставили на сцену лоти, сказавши, що гроші, які вони за них отримають, підуть на потреби ЗСУ, навіть назвали, до яких саме бригад відвезуть дрони та автівки, куплені за кошти, пожертвувані слухачами їхнього концерту. Серед тих бригад була і бригада пана Марка. Він дуже розчулився цим і вирішив придбати в артистів один із лотів, а саме – картину, на якій були зображені учасники гурту «КОЗАКИ». За їхніми спинами виднілася калина, над їхніми головами сходило сонце.
Пану Маркові вдалося придбати той лот, який хотів. Учасники на ньому поставили свої підписи. Радів безмежно цьому! Матиме пам'ять про цей чудовий день, проведений з родиною у відпустці, допоможе своїй частині.
Їхали додому, співали пісні козаків у автівці. «Нам просто треба вижити до ранку!» - репетував Марко. «Так, треба вижити!» - підспівували йому діти. «Вижити нам і Україні!» - голосила дружина пана Марка.
Прощалася з татом родина уже без сміху – всі обіймали, цілували, плескали по спині пана Марка. «Захищай Україну і повернися живим! - наказували. – Ти нам дуже потрібний». «Постараюся». Поїхав.
Пані Ірина повісила картину з козаками у своїй спальні. Коли лягала спати, дивилася на неї і казала: «Ти тільки, Марку, виживи до ранку. І взагалі виживи. Будь ласка!» Їй здавалося, що вона чує його відповідь: «Я постараюся. Спи!» І вона засинала.
ID:
1037490
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 11.04.2025 12:09:31
© дата внесення змiн: 12.04.2025 08:25:43
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
