Ти найперша вдягнулася в шати зелені,
Тож тебе ми до церкви в неділю несемо.
Стануть гілочки з листям сьогодні свячені,
Свою віру в спасіння у душу приймемо.
Я торкнуся лозою до тіла легенько,
Всім здоров’я і миру від серця бажаю.
Це не я б’ю, верба б’є!-шепочу тихенько.
Бо за тиждень- Великдень!- я цим нагадаю.
Колись Богові встелена була дорога,
Як пророцтво велике його зустрічали.
О Осанна!- кричала товпа босонога
І зеленими вітами пальми махали.
12.04.25р. Олександр Степан.
