Людина живе надією,
її відберуть тільки засвіти,
огорнуті тайни завією,
там серцю судьбою не правити...
Допоки легені ще дихають,
недоля, хай не величається,
буває безмірна у лиха лють,
та надія жити старається...
Не вбивай її болісне чаяння,
хоч рікою тече сумовитою,
хоч для когось покажеться маянням,
сльозою даремно пролитою...
Бо надія не може соромитись,
і немає у світі щирішого,
може Іскра вогнями наповнитись,
врятувати серце невтішного...
Людина живе надією,
її відберуть тільки засвіти,
огорнуті тайни завією,
там серцю судьбою не правити...
Допоки легені ще дихають,
недоля, хай не величається,
буває безмірна у лиха лють,
та надія жити старається...
Не вбивай її болісне чаяння,
хоч рікою тече сумовитою,
хоч для когось покажеться маянням,
сльозою даремно пролитою...
Бо надія не може соромитись,
і немає у світі щирішого,
може Іскра вогнями наповнитись,
врятувати серце невтішного...
ID:
1037424
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 10.04.2025 13:16:26
© дата внесення змiн: 10.04.2025 13:16:26
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|