З циклу "Сладкая шизофрения", Валерія Сітнікова:
Необъявленное чудо
- В первый раз, в последний раз
Из незримого сосуда
Изливается на нас.
Пусть не каждому досталось
Этой чаши пригубить
Но кому-то даже старость
Не мешает полюбить.
Ведь не даром, как шальные
Воспевают соловьи
Сладкую шизофрению
Неудавшейся любви.
Переклад солов'їною на глибоке прохання:
Вперше, наче як востаннє,
З чарівного джерела
Диво ллється без вагання —
Все навколо ожива!
Хай не всім дісталась вдача
Це чар-зілля пригубить,
Та комусь і в сиві па́си
Все ще прагнеться любить.
Не даремно про кохання
Хтось виспівує, як Бог, —
Про солодке божевілля,
Не розділене на двох...
або 3 катрен:
Не даремно про кохання
Він виспівує, як Бог, —
Про п'янку шизофренію,
Не розділену на двох.
Чи не здається вам, що солов’ї тут трохи зайві?