Петро Кухарчук, Леся Утриско - Воробець
Метелики
Люди, як метелики, - летять у
вогнище почуттів, очікуючи
теплого, світлого, чистого, ніжного,
вічного, і майже всі згоряють.
Випивають свою весну лише ті,
які не дали піймати обставинам
долю, трощити їй кістки і
підминати під себе дні, роки,
життя...
Petro Kukharchuk
Такі вже різні у буденності кольорах,
У гамах світла, вічності й примар,
Загублені у всесвіту обновах,
Метелики, що виплетені з хмар.
Горять буттям, закохані у спрагу,
В очікуванні світлих почуттів,
Вдихають нерозгадану наснагу,
Пройшовши ніби тисячі життів.
Одні згорають вогнищем смирення,
В нім інші напиваються весни,
На спалах сонця - голоду щодення,
Жаринками сполохують десь сни...
Де дні й роки, де відчай та блаженство,
Де сміх і плач, де доля та весна,
Любов палка та випите шаленство,
Й метеликом омріяна струна...
(С) Леся Утриско Воробець
О, ці різнокольорові метелики, виплетені з хмар... 
Цікавий погляд на буття, Лесю. Хай все вдається! 
