Не сказанеїй
Ілюзія, що є у ролі бранця
моєї Дульцінеї Донкіхот.
У образі реального іспанця
у неї буде лицар Ланселот.
Але і на коні поза ярами
я не піймаю ту, що на бігу
торкає хвилі босими ногами
і зарості аїру на лугу.
У лісі – мавка дикої природи,
наядою пірнає у ріці,
у небі – зірка заходу... до сходу
ще нічия синиця у руці.
А уві сні у лісі чарівному
її в обійми іноді ловлю...
я не лише поезію люблю.
Ні, не піймаю... бо моя знайома
у самоізоляції... удома
синиця не до пари журавлю.
Не почутейому
О! Об’явився у моєму лісі
блукаючий у хащах Берендей!
А може це у образі гульвіси
Юноною спокушений Еней?
Я не одного Ґрея полонила,
коли була ще юною Ассоль,
та полиняли золоті вітрила
і запізніла унікальна роль.
Я ще біжу і вітер доганяю,
але в моїй душі не тане лід...
і хто мене такою упіймає,
коли за мною пропадає слід?
Я зіткана із пари Аеліта...
мелодія чиясь у трьох словах...
.................................................
за обріями перелітний птах
синицю не зуміє обігріти...
.................................................
але якщо до серця притулити,
то я лечу... і тану у руках.
