Хтось до мене завітав,
Імені він не сказав.
Дуже дивний людо-птах -
- Хлопець з пір'ям на руках
Зажадав не званий гість
На стіл дати все що їсть:
Хліб і шоколад, млинці,
Ще й запити на кінці,
Та не свіжої води,
А напою красоти:
Якщо коротко - вина,
Хай несе ота - вона.
Розлютилася тут я
На гидкого гультяя,ж
— От такий мені сюрприз
Хоч би щось у дар приніс.
Він повільно шмат доїв
І на мене погляд звів
Повний нарікання
Й розуму благання.
— Ось сидить перед тобою
Тому й не приніс з собою
Я і є твій світлий дар
І владар кохання чар
— Тобто ти є Купідон?
Той хто звів сердець мільйон?
Та й розбив уже не мало
Поки я тебе чекала...
— А сьогодні ти радій,
Бо я гість важливий твій.
Догоджатимеш мені -
- Щастя буде не у сні.
— От напився і з'явився,
Тільки шкода - забарився,
Уже іншого стріла
Мене з розуму звела,
Не потрібні вже дарунки.
Лиш коханого цілунки
Я чекатиму що ночі,
Розімкну допоки очі.
Не твоя оце робота,
Власна це була турбота
І його сама знайшла,
Хоч пів світу обійшла.
У твої ці сильні чари
Уже вірять лиш почвари,
Ніби мріють про кохання
Та влаштовує чекання.
Зараз, п'яний Купідон
Не дивись до всіх вікон
І влучай у цілі,
У серця вцілілі,
Та до мене не лети,
Не пали старі мости,
Не трощи більше сердець,
Бо на птаха є й ловець...
