|
Cтояв Микита, супив брови:
Змій дихав жаром перед ним -
Три гички, з перцем, трьохлітровий
Під корком полум'я і дим
Зійшлись в запеклому двобої
Смертельна битва — хто кого …
Один з одною головою
Супроти трьох змія того
Не просто змій, а змій зелений,
Підступний, хижий і прудкий
Хвіст із квартал був довжелезний
Брехливий, влесливий, бридкий
Діставши пляшку, келих, штопор,
Припаси сала зацінив:
У трьох голів одна лиш ж опа!
Гранчак хоробро він налив
Зелений змій — nаскудне рило.
Сахнулась перша голова -
Хоча людей завжди дурила
Від арамії закосила,
Трималась гідно літра два …
А далі, глупу, повело,
Сивуху вклало в ковилях.
За ріг зригнула, понесло -
Пішла, що гола по руках
“Солдат Матросов” без гранати -
Здригнулась друга голова
У іпостасі — лик Харанта,
В бронежилеті із гідранта
За миротворця видава
Микиті байдуже. Чергову
Собі та Змію він налив
А цього випердка Єгови,
Не дослухаючись до слова,
Одразу в пику зацідив:
Хто над народом кепкував,
Грав обрізанням на роялі,
Москальську дynу цілував,
Моливсь на Тору і скрижалі?
Півлітра й друга йде на палю ...
Микита, перевівши дух:
Не хріном бити по роялю!
Таке чека продажних «слуг»!
Остання голова піднялась -
Самого Бені голова,
Побігла Gидівня — боялась,
Щоб їм за комір не дісталось
До пари з груші на дрова
Москаль за нею лізе в купі,
Хвіст Беньяміна підтягнувсь.
З мізинцем Путіна у дynі
Крізь окуляри посміхнувсь:
Ну годі битись, годі слави -
Брехав, як завжди, хижий змій
Ходімо краще вип'єм кави,
Давай миритись, друже мій!
Між тим, діставши cвого пальця,
Торкнувся перших двох голів,
Приторочив як півень яйця
І оживив їх… Оживив!
Ого! - подумав наш Микита,
Такого трясця не чекав -
Його по яйцях треба бити!
І пальця того відрубав.
Заскиглив Змій, почав молити,
Сховав копита в синагогу,
Та підлих дум не полишав:
Напасти підло із-за рогу ...
Із пащі дихало вогнем
Ненависть люта і жадоба,
Але відкрито йти в борню,
Боялася ота худоба
Далебі чахлика вдавав,
Слабкого (може хто пригріє),
Кректав, на Бога позивав,
Що він не Змій, а тінь лиш Змія
Дурні повірили: не смій!
І нумо змія захищати:
Мовляв, зелений і дурний…
Не треба гадика чіпати!
Микита знав закон простий:
Хай там хто що - добити мусить!
Гадюку в пазусі пригрій -
Вона тебе за пузо вкусить
Так вже було не раз, не два
Із Палестини, і з Єгипту
Де влізе змія голова -
Усе живе зживає з світу
Хто зна історію їх свят:
Скрізь надурили, обікрали,
Святкують вбивство немовлят!
За те, “безвинно їх ганяли” !!!
Микита думав, ніч не спав,
А зранку стіни сінагоги
Одним ударом розваляв -
Відрізав змію руки й ноги
Настав нарешті час для змін -
Кінець епохи хижих зміїв
Поміж людей — не між тварин
Давно Микита про те мріяв
Відтоді день щасливий в світі,
Час совісти і час надії
У справжнім божім Заповіті
Написано: вбивать злодіїв!
ID:
888629
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.09.2020 17:27:21
© дата внесення змiн: 31.01.2021 02:13:20
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
