Я людина - земна.
Спотикаючись,йду по дорозі.
Страх підстерігає мене,
Здригаюсь на кожному кроці.
Зустрічний - завжди супротивник мені.
Бачу тріску у кожному оці,
А колоду в своєму - ні.
За пазухою або за плечима
НОшу ношУ. В ній:
улесливість,заздрощі,гнів,
страх,спокуса,жадоба,презирство,
похіть,зневага,блюзнірство,
жалість,гординя,чванство,
брехні,притворство,обман...
В неповний оцей перелік
Додайте іще : туман...
І оце, все, що маю
Навкруги розкидаю.
Камінь кину в любого,
Хто мою перетне межу.
Я людина - земна.
Спотикаюсь й дивлюсь в небеса,
Розкриваю для простору душу.
Бачу Всесвіт...Зірки...Невідомість...
Зазираю в свою Свідомість,
Та не розумію, що там.
Перед Небом стою у покорі
І милуюсь на його зорі,
В спеку літню вітру радію
І дощу, який він навіє.
Чи навчусь жити в мирі зі світом?
Чи навчусь бути в нім привітним?
Запитання до себе ставлю,
Бо де нОшу я ту зоставлю,
Що з собою ( в собі ) ношУ?
Гарно! З роками ми всі стаємо досвідченіші.Хай світлі мрії надихають до життя!.Удачі Вам і натхнення! 
