(Присвячується всім виноградарям)
Натруджені руки роботу робили,
З любов*ю для всіх виноград цей ростили
Його укривали, його поливали,
Кропили його, пасинкували.
Натруджені руки відпочинку не знали
Щодня бережливо виноград доглядали.
Ще місяць і будемо ми смакувати,
Ще місяць і будемо виноград продавати.
Та як у природі буває,
Стихія пощади не знає.
В ночі ливень був, падав град,
І вибив весь наш виноград.
А вранці сонечко зійшло,
І до очей щось підійшло.
Дощами – краплями ридав
Побитий градом виноград.
Натруджені руки до Бога молились,
Натруджені руки до землі опустились
Страшного лиха завдала нам стихія,
Палала душа, погасла надія
Кололо у грудях, котилися сльози.
Чому Бог послав страшні оці грози?
Чому винограду не дав Він поспіти?
Чому Він не дав людей пригостити?
P.S. Я висловлюю співчуття всім постраждалим від негоди.
Надія Гуржій
07,07,2020р
