Вже скоро...
Кава,
Жовтень,
Тихий дощ
Наспівує романс під парасолю.
Фонтани сплять посеред тихих площ.
І я думки печальні всі знеболю,
Вдихнувши осінь, пріль лісів, туман,
Святковий спалах листя золотого.
І може з жовтнем станеться роман,
Ніхто ж від мене не чекав такого.
Я закохаюсь в пахощі дібров,
У шепіт вітру, оксамити ночі.
У передзвін малиновий церков,
Вертаючись у будні неохоче.
Тут серпень із серпанком золотим,
Тут полудень розплавлений, як лава.
Я мрії відпущу,
Спливуть як дим,
Допоки серпень,
Літо,
Спека,
Кава...
