У чорної гори́ були́ надії,-
у чорний, смутний, завеликий час
пофарбувати в білий сво́ї зачорнілі мрії,
сховати чорний, від усіх, окрас.
І чорний день повинен стати світлим
для чорних, змучених, зажаханих птахів,
щоб ті нарешті зрозуміли, як це бути вільним
від чорно-ву́глених минулих всіх гріхів.
У чорної гори зостались о́дні зорі
над чорним, смутним небом хвильови́м.
Невже покинути заради світлої неволі,
потрібно зорі за чорним небом штормовим?
