Сонце прокинулось рано,
Ніжно всміхнулась земля,
До нас зазирнуло на ганок,
Бо прийшла вже весняна пора.
Принесла всі запахи квітів
І трелі гучних солов’їв…
Ох, будуть врожаї у літі
І море зерняток хлібів.
Посиплеться збіжжя в комори,
Поллється рікою буряк,
Наповняться сіном стодоли,
Залетить і рибка у сак.
А ми, молоді і кипучі,
В студенти подались іти,
Щоб там подолати, як кручі,
Науки найкращі ази.
Ох, рідна Вітчизна, – ти мати,
Ми в тебе велика сім’я
І як тебе мож не кохати,
Коли ти квітуча уся.
Ти, мов дівчина у фаті,
Красива і ніжна така;
Кохають тебе в кожній хаті,
Ти юна, зовсім молода.
Тобі вісімнадцять без ліку,
Як Бог нам тебе подарив;
Будеш розвиватись до віку,
Народ наш на це заслужив.
Дивись, навіть сонце радіє
І весну нам несе дзвінку,
Земля вся кругом зеленіє,
Тебе зустрічає юнку.
Як хочеться жити і жити
У тебе, моя дорога…
А в радості й в щасті омите,
Крокує і наше життя.
