Навколо темрява гнітить,
Останній крок у пустоті,
Неначе вік у самоті,
Холодний піт заглушить крик.
Торкнись у глибині дверей,
Де визирають дивні очі,
Вони рахують кожний крок,
І полум'я душевне топчуть.
Не піддавайся на обман,
Ти смерть приречений зустріти,
Боротись, щоб у світі жити,
Від пекла миттю відступити.
Ти чуєш, що на дні шепочуть,
Як гра безодня і кипить,
Жадає страх людських страждань,
Лишає сил холодний жар.
Але так хочеться іти,
Крізь лабіринт душевних ран,
І там для себе віднайти,
Довічний спокій.
