Лист
Лягають сльози смутком між рядків –
Давно уже листів я не писала.
Мовчання протягом останніх трьох років –
Для почуттів цього, мабуть, замало.
І ти мене по світу не шукав,
Не біг до кожного дзвінка із телефона,
Бо на життя чуже немає прав,
Нема в обра́з зворотного закону.
І все відчуте за трирічний строк
Не можна пережити за хвилину.
Внівець не повернути плин думок,
Не випить всього суму до краплини.
Опівночі знеможусь хоч-не-хоч.
На аркуші – сліди вологі смутку.
І раптом чую крізь нещадний дощ:
Забуті кроки підступають хутко.
2023
Письмо
Ложились слёзы грустью между строк.
Давно уже я писем не писала.
Три года без любви – ничтожный срок.
Да, столько лет я о себе молчала.
И ты меня по миру не искал,
И не сидел всю ночь у телефона –
Ты никого не ждал, ты просто знал,
Что у любви такого нет закона,
Чтоб всё вернулось, третий год спустя,
Как-будто мы не виделись мгновенья,
Чтоб ты в объятьях заласкал меня,
И все обиды предались забвенью…
Глаза открою. За́ полночь уже..
И предо мной листок, залитый грустью…
Но различаю я в ночном дожде
Забытый скрип шагов в промокших туфлях…
1996
Фото - з Інтернету
