На сцені я з трьох з половиною років, тому за тисячі виступів зі мною траплялися різні як курьйозні так і майже трагічні, але вони виховали в мені розуміння того, що сцена – це надзвичайне місце сили. Коли працюєш від душі і вкладаєш багато енергії, то кожному глядачеві перепадає невеличка частинка її, яка через оплески та захоплення повертається до мене стократно підсилена вдячними глядачами.
Був у нас такий концерт, де кожен виконавець проявив свою лажу. Чи то були магнітні бурі, чи погані на очі глядачі, змушували артистів чи забувати слова, чи не попадати в тональність чи чухатися та позіхати. Я тоді, якраз почала розповідати гумореску. До половини розказала чітко і виразно, а потім забула, тому прозою завершила.
На районному конкурсі дитячої творчості, виконуючи народну пісню забула всі слова, тому один куплет тричі повторила, махнула рукою та й пішла за куліси ревти.
Коли співала у шкільному тріо на районному звіті, якраз під час динамічної та емоційної кульмінації пісні, з мене просто на очах глядачів сповзла плахта. Я її ловила, тримала, але все ж доспівала пісню до кінця.
Довгий час мене лякали виступи в ролі інструменталіста, тому технічні заліки, академконцерти, виступи на сцені. Дуже трусило тоді і моє хвилювання заважало мені якісно представити вивчені «на зубок» твори. До цього часу соромно, як я провалила виступ на конкурсі в Чернігові. Таке було враження, ніби я баян вперше побачила.
До ремонту, звичною неприємністю на концертах було застрягання підборів між дошок. Під час танцю часто злітало взуття і до кінця приходилося дотанцьовувати голими п’ятами по сцені. До цього часу пам’ятаю моє приземлення на ковролін голими колінами під час виконання циганського танцю.
Кілька разів злітали бальні сукні з випускниць під час кружляння у вальсі. Розстібалися шпильки, які тримали одяг, рвався по швах одяг.
Бувало так, що за концерт треба разів десять перевдягатися, а між номерами лише кілька фраз ведучого. Пам’ятаю мою участь в театрі естради, коли ми вчотирьох за один номер кілька разів змінювали образи.
Що вже говорити про тексти, скільки їх забували будучи перед публікою, але ж все минуло а лишилися тільки приємні спогади про становлення мого сценічного життя.
(*- я з мамою на сцені)
