(з посмішкою та сумом)
************************
Отож весна вже одцвітає-
Ця аномальна і жорстка…
Плануєм ми, а Бог вважає,
Що нам змінитися пора.
Народ трудився самостійно
В цей карантин – усю весну:
Хтось вдома, друзі, дистанційно,
А хтось і на передову
Спішив, аби нас захищати,
Здоровий щоб вкраїнський рід…
На фронті янголи й в палатах
Народ рятують цей від бід.
Усе так фантасмагорично:
Війна, біда і карантин…
Ридать не будем істерично,
Бо це – життя, і шлях – один.
Та ще підняв цікаву тему
В промові комік-президент:
Демографічну ж бо проблему
Він радив вирішить – вмомент!
І всі натхненно працювали –
В городі, в ліжку чи в саду;
Про урожай майбутній дбали
І щоб поповнити сім’ю…
Саджали пильно у чонОзем
Картоплю, моркву, буряки…
Вночі закралися морози
Й псували ранні огірки.
Святе це діло – посадити,
І нас ця доля не мине,
Аби було чим закусити
Коньяк домашній – «самжене».
Тож добре ми напрацювались,
Аж захотілось відпочить,
Знов на роботу зазбирались,
Що ще не встигли доробить..
Така ж бо доля українська:
Робити чесно і всерйоз,
Та заспівати пісню, звісно,
Який би там не був прогноз.
Вже можна й парком прогулятись
І навіть песика не брать,
Ще й посміхатись, не боятись,
Що поліцейська спинить рать.
А я вже бачила автобус,
Що містом повагом котив,
Немов небесний аеробус,
Такий жаданий, повний див…
А час штормить і поспішає,
Тож посміхаймось – без причин,
Бо все в цім світі проминає:
Весна, любов і карантин…
Так, робота вічна, на жаль, ми не вічні. Дякую!!! 
