Не зарікайся, незарікаїне! Плід вже налився соком спокус. Розум блукає. Світ – неприкаяний. Не забариться зміє-укус. Божа правиця, що нарекла мене Совістю, Серцем, Словом з Небес, не вбереже від блуду по ламаній розум розпусний, з ним – і тебе ж. Тропи медові – рідні, торовані стежать і зводять на манівці. Байдуже – пішки, верхи на ровері – зрештою, вкотре зламано ціль. Все ж, не здавайся: мчи серпантинами! Знаю, свинцевий – кожен твій крок. Каїне, брате, бачу, що ти мене, знайдеш, зберігши віру і кров. Скільки б спокуси серце не плавили, перемінивши сотні одеж, вірю, що станеш, Каїне, Авелем. Небо прихилиш. Спокій знайдеш. © Сашко Обрій.
ID: 876896 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ПоемаТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.05.2020 22:05:23 © дата внесення змiн: 22.05.2020 22:05:40 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie