У залах вже чекають глядачі,
На ліжках повлягались читачі,
Сидять на сайтах користувачі –
Всі не творці, а лиш споживачі.
Ушкварте-но веселої, грачі,
Щоб спати не хотілося вночі,
А тільки лиш лежати на печі
І проїдати придбані харчі.
А у душі усі як павичі,
Величні і поважні діячі,
І не транслятори, а приймачі,
Несіяного хвацькі збирачі.
Все добре відбивають, як м'ячі,
Всього благого в Бога прохачі.
І свого часу ми викрадачі,
А свого щастя кепські тримачі.
І наче винні ті викладачі,
Яким самі несли могоричі.
Але могли б ми бути сіячі,
Трудівники, старанні орачі,
Несли б знання здобуті на плечі.
Й до правди всі знайшли тоді ключі.
В житті є батоги і калачі,
Буває сміх, бувають і плачі.
Так тліє совість, наче ґніт свічі,
Але її не чути. Тихо! Чччіііі
Болюче. але правдиво. життя є життя. народ у нас такий. навіть не народ. бо це суспільна категорія. а люди. бо декому хоч кіл на голові теши - не поможе. а ви кажете кнутом і пряником... є така штука менталітет. тому до Європи нам далеко...
Молодець. Зібралися уважні читачі, слова гострили пильно, мов мечі.
в кожному своє. Дякую 
