Весняна пора в наші гори прийшла,
Вишня в саду уже розквітає.
Радіє душа, що розраду знайшла.
Милується. Усе оживає.
Хоч і похмурим є сьогоднішній день,
Та кульбаба наче сонце сяє.
Вдалині під горою великий пень,
За кущів, як ведмідь виглядає.
Поблизу весело срумочок дзюрчить
І дзеркальними водами грає.
Метелик від сну уже розбудився,
Наді мною високо порхає.
Природа ця не роздільна зі мною,
Тут завжди весну я зустрічаю.
Під смерекою, що давно посадив,
Довго в задумі перебуваю.
Раніше не боявся. А після того як сталась дивна історія зі мною далеко в лісі коли на слідуючій горі я побачив два чотири поверхові голубі будинки і мене якась невідома сила направила до них. На щастя подзвонив син. Я отямився і видиво те щезло. Грибів перед тим назбирав тоді багато. Ще більше залишилось. Швидко повернувся додому. Тепер страшнувато.