Наші світи вибухали й горіли
І ми з ними згорали також
Кохали, страждали, хотіли...
Не раз помирали... Той що ж?
Ми вірили в гру цю й сміялись
Кожен день, наче ціле життя...
А потім ти десь поділась,
А потім тільки світ і я, а тебе нема...
Сумні думки - здебільшого яд
Вчинки дурні й необдумані
Звичайно винний в них я
На хвилях дурману... В цьому океані...
Світло блідих зірок,
Мерехтіння облізлих спогадів...
Здається лиш крок.
Та надто далеко, до того, що дорого...
А сьогодні так на небі розлилося -
Червоне світло й обпекло
Сльоза одинока заіскрилася
Адже ми вмирали вже... То й що ж?...