(замість "Основ здоров"я")
Якось Маринка наодинці гралася у дворі. Спершу погода була славною - світило сонечко. Але згодом все змінилось: з"явилися густі хмаринки, вітерець, шумно озвався грім.
"Маринко, додому!" - покликала її з вікна мама. Дівчинка вже мала повертатися, як раптом зірвався дужий вітер та пішов дощ. Його краплі не були холодними. Маринці закортіло пострибати по калюжам. Її одежа вже добре промокла. "Мама, мабуть, гадає, що я у своїй кімнаті - міркувала дівчинка - добре, що не бачить зворотнього, адже мені так весело!".
Раптом вона відчула, наче хтось торкнувся плеча. Повернулась і... нікого не побачила. "Не туди дивишся, мала!" - озвався хтось неприязно. Маринка опустила голівку додолу і побачила перед собою незрозумілу істоту. "Ти хто?" - запитала. "Я хто? Король!". "Король... і над ким ти "королюєш"?" - засміялась. "Хоча б над тобою. Дарма кепкуєш, мала! Я хочі невеликий, та дуже справний. Я - Вірус! Ти коли-небудь чула про мене?". "Вірус? Яке надокучливе слово! Дуже його не люблю! Мені мама часто наказує, як стрибаю по калюжам без чобіток: "Не роби цього! Промокнуть ніжки - вірус учепиш!". "І правильно каже, бо я щойно до тебе вчепився! Не відстану, допоки не перехворієш".
Раптом з будинку вибігла стривожена ненька: "Доню! Ну чому ж ти у мене така неслухняна? Ану швиденько додому!".
Дівчинка оглянулась на свого нового знайомого, проте того й дух простиг.
Може б і забула дивака, та, лягаючи спати, несподівано відчула себе зле. "Ну, що я тобі говорив?" - раптом, ніби з-під землі, озвався Вірус. "Усе через твою неслухняність! Мама ж попереджувала тебе вранці, що по калюжам та ще й у босоніжках, стрибати не можна! А у кімнаті ти прибрала? Ні! Знаю, що не вимила рук перед сніданком. Я тобі не дорікаю, бо дуже люблю нечепурно-неслухняних хитрунів та їх товариство". "Прошу тебе, Вірусе, одчепись від мене! Я обіцяю часто мити руки, прибирати у кімнаті та дослухатись до маминих порад!". "А я тобі не вірю!". "Чому?" - стривоженозапитала дівчинка. "Хоча б тому, що ти це часто обіцяєш батькам, але майже ніколи не дотримуєшся обіцянок!". "А як мені тебе переконати у зворотньому?". "Гаразд, дам тобі шанс. Затям, він буде єдиним! Завтра я від тебе відчеплюся".
Наступного ранку Маринка насправді гарно себе почувалась. Після сніданку вона застелила ліжко, умилася, почистила зубки та повернулася у свою кімнату, аби навести у ній лад. Згодом Маринчина кімната засяяла чистотою.
"А ти молодець - не кидаєш своїх слів на вітер!". "Вірусе, ти ж обіцяв відчепитись!". "А я й відчепився! Ти ж гарно себе почуваєш?". "Так!" - відповіла Маринка. "Я зараз піду, але ти маєш мене у дечому запевнити. Те, що робила сьогодні, старанно виконуватимеш щодня! А ще, при жодних обставинах, нікому не обмовишся про наше наочне знайомство". "Згода!" - відповіла дівчинка. Своєї обіцянки у подальшому вона дотримувалась. І саме тому, мабуть, Вірус, зазвичай, оминав їх будинок.
03.04.2020.
Автор: Світлана КРИЖАНОВСЬКА.
ID:
870642
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.04.2020 10:16:19
© дата внесення змiн: 02.11.2020 20:56:44
автор: Світлана Крижановська
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую, Світлано! Бо казочка повчальна нетільки для малят, але й таких телепнів, як я, зі своїми болячками... 
Дякую Вам, пане Олексо! 
