Квітує квітень в небі синьо,
Гаптує сонячні шляхи.
Лелек не видно із чужини —
Невже злякалися птахи?
Невже здалека бачать пустку
У селах завше гомінких
І в снах своїх не чують хрусту
Попід ногами трав п’янких?
Не сниться їм в ставку водиця
У течії журливих хвиль,
Той журавель коло криниці,
Що у відрі лиш бачить синь?
Старе не мариться гніздечко
Поблизу шопи на стовпі
Й мовчать мелодії в сердечках,
Як зрине в пам’яті в них спів
В підліску ви́вільги й вільшанки,
В гаю — розливів солов’їв
Чи в висі променів чеканку,
Де кожен з них кохання стрів?..
Квітує квітень в небі синьо,
Гаптує сонячні шляхи.
Вертайтесь, бусли, в Україну,
Бо ріднокрай—святе святих.
Чудова лірика! Вишукано! Чудова картина! А лелеки повертаються. Шкода, деякі попали з них попали в капкани вогню. наші люди не думають про пророду на жаль...Все виживає,як і ми.... Шануйтеся! Удачі Вам!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже гарно про весноньку. Вона вступила в свої права.Приліт лелек триває до Благовіщення, тому гніздо, що " поблизу шопи на стовпі " обов'язково заповнить щасливий клекіт. Чудово, сподобалось.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Квітує квітень в небі синьо
До чого з вами дожились?
Нехай же солов'їна пісня лине
І буде добре, як колись!
Надія помирає останньою!
Любов живе у кожнім слові! Натхнення Вам, дорога Валентинко, весняного настрою і віри у краще завтра!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
