|
Час відпочивати, моя маленька,
Очі закривай, засинай скоренько.
Ти мені щовечір телефонуєш,
Щоби розповісти, як ти сумуєш,
Просиш, щоби я повертавсь скоріше,
І питаєш, нащо тебе залишив.
Ластівко, прошу, не прийми за зраду
Що тебе, матусю та рідну хату
Обміняв на форму й солдатські бєрци…
Знайте, ви завжди у моєму серці!
Що поробиш, донечко, так буває…
Та усе погане колись минає.
Буде мирне небо, весна і квіти.
І мої унуки а твої діти
(Цим лише і можу себе втішати)
За життя ніколи не будуть знати
Що то - “Перша лінія оборони”...
Може, ти і зараз по телефону
Чуєш стрілкотню на переднім краї,
Тільки хай вона тебе не лякає.
Це нормально, донечко, для солдатів
Розмовляти мовою автоматів
З тими, хто прийшов, щоб чинити вбивство,
Щоб забрати в матері — материнство,
У дітей — батьків, а у вірних — храми,
На полях лишити окопні шрами,
І перетворити міста в руїни…
Але ти не думай про це, дитино.
Хай війна та інші мерзотні речі
Тягарем лягають мені на плечі.
Час відпочивати, моя маленька…
Очі закривай… Засинай скоренько…
Автор: Ігор Сичов
Україна, Донецька область, квітень 2016-го року.
Автор малюнка: Беата Куркуль
ID:
869598
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.03.2020 15:38:28
© дата внесення змiн: 27.03.2020 15:38:28
автор: Елвін
Вкажіть причину вашої скарги
|
