О! Скільки вже ми пережили пандемій?
Запитаємо себе " а пан-де-мій?"
Хіба не той, що страх панічний
У людей вселяє і в ізоляції тримає,
Із серденька весну забрати хоче?
О! Як серце те тріпоче.
І скільки тих ми пережили пандемій?
Тож, пан-де-мій?
Мій, а може твій, а може наш
Той пан, який над серцем має владу
І без нього у тім житті нам
Годі дати раду.
Його Слово лікує,
Він гріхи відпускає,
Душу й тіло зціляє.
Він - Бог Життя,
Що дає свобідну волю.
Ми ж куємо свою долю.
О! Талант у тебе той
Від Бога.
До Воскресіння йде дорога.
Хресна дорога.
Та з Богом ми її пройдемо
І мир в душі своїй знайдемо.
Тож, служімо єдиному Богу,
Богу живому, що спасає
І всяку нечисть, пошесть проганяє.
О! Скільки ми пережили тих пандемій,
І то ще не кінець,
Лише к а р а нтин,
Кара за беззаконня наші,
За нечистоту помислів
І безбожне життя.
І не питай для чого каяття.
