Любов в теплі, як в холоді зима,
І назва у речей у кожного своя,
І має значення, у кого яке бачення,
Якщо поява світу і та має різне тлумачення.
І сонце є одне для всіх, й одне у кожного своє,
Як ластівка гніздо зів’єш, де серденько твоє,
Хоча одне воно, та кожен по – різному на нього дивиться,
Рідко буває, щоб уночі сонце приснилося.
Виміряєш простір неба зірками,
А любов – вчинками, душею і думками.
Сто років мине, а любов не погасне,
Все просто! Вічне, те що прекрасне.