Вам виноградника дав Бог,
А ви в своїх серцях лихії
Обдурювали завжди свій народ
І на своє господство мали мрії...
Усіх пророків ви пекли,
Залізом різали - вбивали...
Ви навіть Його Сина розп"яли
Бажаючи своєї слави.
Прийшов той час, лихі, лихі
На світі люде поставали
Так й до потопу всі жили,
А потім води їх забрали...
Ви били Бога чобітьми,
Коли просив про милость ви мовчали,
Але не тільки ви, щей темні ми
Не раз останнє в Нього відбирали.
Дзвенять мечі й сурмлять сурми
Будяк межи колоссям дозріває
В Час Жнив все лишнє вирвуть з коріньми...
Коли ти не соромився Його, тебе Він теж згадає...
