Дивно регоче вітер
В віхолу у трубі,
Гнуться й, мов скачуть, віти,
Стали якісь рябі.
Виють дерев верхівки,
Заткані небеса,
У снігових криївках
Мишки тамують страх.
Мерзлі грудки під снігом
М’ячиками лежать,
Їм давно не до сміху –
Виспатися спішать.
Хай до весни далеко,
Поки лежить зима,
Тепло їм там і легко –
Краще уже нема.
А як весна загляне
На снігові поля
І лісові поляни,
Враз оживе земля.
Й віти бадьорі стануть,
Пахнутимуть бруньки,
Легко під небесами
Будуть пливти хмарки.
Груддя, щоби напитись
Теплих весняних вод,
Стане в ріллі топитись.
Радий весні й народ.
28.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
