Крізь твої сині очі, як океан,
Не проникне і промінь так глибоко,
У них на дні печаль,
А я її помітила.
Як розбите скло мої почуття,
Його уламки десь усередині,
Як лід тануть у сльози, відчуття
Ніби щось назавжди згублено донині.
Серцем шукаю тебе серед облич,
Та не відшукаю,
Бо тебе вже немає серед них,
Я це кожною клітиною душі відчуваю.
Добрий, світлий, світові відкритий,
Був хлопець милий.
А тепер завжди в пам’яті моїй буде жити…
Мені не важко по ньому тужити.
Якась моя частина загинула разом із ним,
І враження немов життя моє це «до» і «після».
Напевно цю печаль, я побачила тоді,
В його очах, десь там на глибині.
