Життя так швидкоплинно збігає, що час від часу озираєшся у минуле, ніби підбиваючи якісь підсумки, роблячи певні висновки, аналізуючи власні помилки.
Усякого було там вдосталь : і доброго, і не дуже... надії, розчарувань, потрясінь й прагнень до кращого.
Одним із найсвітліших моїх спогадів буремних дев'яностих став момент, коли приїхав із заробітків мій дуже добрий знайомий, на жаль він не так давно помер. Але родзинка в тому, що з собою привіз цілу купу вінілових платівок з модними та той час закордонними виконавцями.
Це було десь через рік - два після падіння комуністичного режиму. Згадується, що стояв погожий сонячний весняний день, До Великодня залишилося пару днів. І ми молоді, веселі, голодні до краси, енергійні, сповнені юнацьких ілюзій, роздивлялися яскраві обгортки дисків у променях сонця ; просто тішилися тим, що можна буде їх усіх прослухати, насолоджуючись усією палітрою найрізноманітніших музичних звуків. Й були щасливі від того.
Пізніше було ще дуже багато різних подій з близькими, друзями, знайомими : звичайні зустрічі, Дні народження, весілля і так далі. Але той фрагмент чогось найбільше згадую, як один із найкращих в моєму житті.
Все проходить, а мистецтво вічне. Мабуть тому і є окрасою пам'яті, як синонім любові.