чим далі вивчаю світобудову
спостерігаючи за людською масою
частіше приходиш до висновку..
бракує лише одної деталі
логіки у мегамасі споріднених тіл
душевних згадок, не так вже й багато
милуюся прогресу самостійно
ми не ті хто відкрив світу колесо
а потім у хаосі підмінили на камінь
видавши це за - промисел божий.
і щоб не викликати гнів та відрази
пішли із вистави.
скільки ще можна...
час необмежений.
до виконання, лічені миті
коли сам не готовий - нащо підбурєш
врізаються очі малючнки на скелях,
мозок наповнений таємницями
поки проходиш забутими вулицями
урбанічтичного, темного міста
...відчуваєш себе - авантюристом
