|
ПОГЛЯНЬ ТАРАСЕ!
На Чернечій горі стоїть Тарас
У зажурі свою голову схилив
Дивиться, як у воду у наш час
Він ,від болю,кленом заговорив.
-О ,чого мовчиш ,Вкраїно моя!
Від злиднів ,доведена до краю.
Жени, з своєї хати москаля
холуя,що літа тебе обкрадає.
О поглянь ,Кобзарю, подивися!
На злиденну, Вкраїну милу
Ти, за неї ,страждав, молився...
У казематі, в лиху годину.
Немає правди в нашій хаті
Немає святої воленьки волі
Прийшли, зайди до нас пихаті
I ламають ,калину у полі.
Злигались, москалі з жидами
Cміються, регочуть, нам в очі.
Стали на троні нині царями
А слова, твої були пророчі
ЇЇ ,обкрадену збудили від сну
Зморену стражденну і бідну.
Небесна сотня пролила кров свою
За Незалежність і жити гідно.
Народ зневірений піднявся
Проти тирана і царських слуг
Забили ,у дзвін кат злякався
Майдан ,розстріляний від хапуг.
Беркут , зi зброї стріляв у спину
Пролито море невинної крові .
Впав ,молодий юнак ще дитина
Хто посмів забрати життя у долі ?.
Горить запроданий степ палає
Стогне від болю мати земля.
Чорний ворон високо літає
У крові ,захлинається дитя.
Став, на захист Син України
Захищає від московської орди.
Чорні хмари в небі синім
У вогні ,згорають дочки і сини.
Іде війна у нас на два фронти
З владою і кремлівською ордою
Обікрали до нитки рубають ліси
Цар ,гуляє потішає свою долю .
Порозлітався ,народ по -світу
Шукає, кусок хліба кращої долі .
Болить, голова у калинового цвіту
Загнані ,у рабство зморені коні.
Немає кінця і краю цій війні...
Є, стражденна, спалена земля.
Mати ,ховає сина до землі,
Єдину надію і болить душа .
Вони, йшли крізь терни до зірок
мороз лютий обпікав їх у вогні
До жаданої волі були за крок
та загубились, у туманній імлі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
2015 0815
ID:
866285
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.02.2020 00:39:44
© дата внесення змiн: 28.02.2020 00:39:44
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
