О,
Так просто усе, так просто -
людина не хоче миру.
Лиш ти вигризала рани -
Щоби вибачатися щиро.
Ти йшла тоді, як на плаху,
та вкотре не вбили - гнали...
Хрестилася - дала маху
і вкотре Бога розп'яли...
...Любов, як завжди, воскресла,
от та - без імен і причини.
Як вижила ти в ту весну? -
Дива бувають, людино...
Чи вперше тебе не розчули,
слова виривавши з контексту?
Мовчання ліпили мури,
не золотом, та... менше тексту.
Бо просто усе, так просто -
Людина не хоче миру:
і поглядом зневажає,
і холодом цілить в спину...
і не живе... а воює...
на правду - лише з собою.
Хто голос Любові не чує -
того не розбудять трубою.