Попри всілякі негаразди,
Ти на роботу вранці йдеш.
Дрібні чи не дрібні образи
Глибоко в серці, все ж несеш.
Похмурий погляд не до неба,
І музика в тобі мовчить,
Але ідеш, бо жити треба,
Хоч і від віку все болить…
Аж раптом, враз – назустріч діти,
Чи то дорослі, чи малі,
Усі вітаються привітно:
Добридень, вчителько, тобі!
Обличчя посмішками сяють,
Бадьорий, молодечий дух
Твоє єство заполоняє
І змінює усе навкруг!
Ці посмішки – найкращі ліки
Від негараздів і хвороб!
І ти готова все зробити,
Щоб був корисним твій урок.
Їх щирість і любов воскресять
Усе добро, що є в тобі.
І впевненість – з усіх професій
Твоя – найкраща на землі!
***