Я позичу у неба дощу
Щоб мої зневірені очі
Знову вчити любити Тебе
І навчитися плакати знову
І віддам у стократ почуттям
Або щастя або розлуки
Я позичу у Сонця світла
Щоб вночі не зибитись з дороги ( шляху)
І крізь сумніви з вірою йти
Все життя , до смерті чи довше
І віддам стокарат діамант
Свого серця Тобі навіки
Я позичу з океану Твого
Хоч би краплю саму найменшу
Океан безумовних чуттів
Тих що ми боїмося найбільше
Буде мирно річка текти
Між краями Смирення й Любові
