Я не знаю чому, але ти мені снишся.
І мене убиває дивних снів нагота.
Тут - межа, там - межа...Ти ступити боїшся
І між нами, мов щит, та осіння сльота.
Із зимових недуг проступа божевілля...
І мене убиває дивних слів нагота.
Твій цинізм, як завжди, має буйне привілля!
А я з прапором білим і знов без щита.
Я не знаю чому, але ти мене раниш...
Чи то погляд твій, чи то серце надкам'яне?
Ти - скала! Та для когось ще й музою станеш...
І той хтось, я це знаю, мене пом'яне.
