якби я знав що наші долі
зплітуться ув одну
душа у душу
тіло в тіло
і ми не зможемо без
одного одне
тоді
я ще цього не знав
звідки було мені знати
за моїм вікном
звідки було мені знати
я розшукував тебе скрізь
а ти росла біля будинку
і всі казали яка гарна береза
якби я знав березо
навесні збираючи березовий сік
що то ллю твої сльози
твій сум і
тугу
якби я знав
ламаючи руки як гілки
креслячи ними лінії
на сирому обличчі
здавалося зірки ще ридали
а місяць брав гітару і співав
таке сумне що вити аж хотілось
здавалося і вітер
блазнював
і щось сичав
зміїними устами
і всі і всі
трава дерева
небо зорі
ніхто мені не допоміг
ніхто не дав поради
а ти
ти завжди була поруч
і кожен твій листочок тріпотів
немов благав
щоб я відкрив
засліплі очі і
побачив
тоді
ми знову були б разом
і нас ніхто
(ніхто б!)
не розлучив
та я сліпцем був
і тратив найдорожче
пожовкло твоє листя від печалі
і всохли гілочки
прости мені березонько
щасти
