Все що є - то місяць в небі,
В серці біль і плине кров.
Італійської Помпеї,
Догорає в нім любов.
Миготить остання зірка,
Знов вирує жар подій.
Тільки хтось сміється тихо,
Викликає на двобій.
Майорить останній прапор,
Між тілами жертв війни.
Закодовані послання,
На могилах трьох братів.
Перший брат лишив дві дати,
День народження і смерть.
Бо війна забрала змогу,
Стати батьком для дітей.
Другий брат лишив від сейфу,
Ключ до нарисів своїх.
Лиш папір і чорним надпис,
Як він любить рідний дім.
А що третій, я не знаю,
Він мені не говорив.
Лиш укрившися землею,
Наостанок ізронив.
«Хай полине теплий вітер,
І підніме буйний свист.
А я тихо відпочину,
Під зелений шелест лип!»
І промовивши послання,
Очі він свої закрив.
Я ж пішов своєю стежкой,
Пам’ятаючи про них!
