Як сходить Сонце над Землею,
Отак і ти, моя зоря,
Зійшла над долею моєю
З країв, де теплі є моря;
Де зимня віхола не віє
Де вітер лагідний ледь-ледь
Між пальм високих подих сіє;
Де під ногами ожеледь
Не вибива з-під ніг опору
Тоді як тут, де ще живу,
В завжди важку зимову пору
Мов у в’язниці наяву
Я день грудневий починаю
З того, що думи всі мої
До тебе, в далеч відлітають
Як птиці в неблизькі краї.
Між нами поки що розлука,
Та хай і так, аніж ніяк.
Ми були в світі друг для друга
Та не був даний долі знак
Що десь ми є у світі цьому
Що в розпач краще не впадать
Поставити у часі кому
Щоб сподіватися і ждать.
Пройде доба, настане вечір
З’єднаємось через ефір
І мову поведем про речі
Які сягають вище зір
Які прості і незвичайні
В яких минуле й новизна
Де в серці віра життєдайна
Що я вже твій, ти не одна
І наостанок на добраніч
Ми побажаєм навзаєм
Ніч промайне, настане ранок,
Життя почнеться новим днем!
10.12.2019