|
Присвята нашим Героям, що віддали своє життя за нас, усіх...
Крик душі
Положи мені люба пахучого зілля юнацтва,
Холод смерті коханням зігрій, щоб здригнулась земля,
Хустку білу не чорну неси у життєве богатство,
Міцно так поцілуй, як матуся своє немовля.
Одягни мені тату сорочку, що вишила мама,
Голубими нитками - як небо, як цвіт волошок,
На лянім полотні, запорошенім нині снігами,
Бо душа моя, лелю, зліта до Господніх зірок.
І на хрест зав’яжіть мій весільний рушник, що у маках,
Тих, що, люба, збирав у полях, де густі пшениці,
Хай весною душа моя квітом розквітне у злаках,
У лелечій дорозі, далекій - у ключі журавлів.
Замітають сніги, дико ворон кричить, одинокий,
Я ж у вічність іду по сходинах... печалі сльоза,
Хрест до неба торкнувся велично високий, високий -
Закатована, болем у муках, невинна гроза...
(С) Леся Утриско
ID:
857862
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.12.2019 21:54:14
© дата внесення змiн: 13.12.2019 21:59:26
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
