Я люблю Шістдесяті, хоч я в 60-тих не жив,
Я бачив їх в кінематографі, і бачив на фотографії,
Понавичитував з книг.
Я не знав ні Хрущова, ні Кеннеді. Тодішнього побуту не застав,
А той хулахуп, що крутиться в пам’яті,
В 90-х ще поламав.
Я люблю ті старі дивани, американські автомобілі,
(Дивне доволі враження, що пахне мені В’єтнамом,
Мов з ветеранської ностальгії).
І звідки, чорт забирай, барахла в голові моїй стільки:
Шляпки, сонцезахисні окуляри, Твіггі, «холодна зима» -
Прийшли із зернистістю плівки?
З тих далеких картинок ветхого кінопроектора,
До якого звертаєшся в час сну,
Де перину дитинства повісивши на стіну
Розтягуєш далі свого існування назад.
Наляканий тим, що картинки твого майбутнього
Перетікають в минуле Шістдесятими,
Хай ніколи тобою незнаного,
Та такого прекрасного, бірюзового,
Незнаного та незабутнього.
Дякую
