Ти не вийдеш сухою, ця осінь тебе покалічить.
Це не щастя так пахне, так пахне самотність і відчай,
А вона усміхається, манить, бере за руку
Обіцяє, що житимеш, більше не буде муки.
Осінь каже: "Ти слухай серце й роби, що хочеш"
Ти не вір, тільки голову, мила, тобі морочить.
Потім будеш вставати, від болю стискати зуби,
Ти не слухай її, бо ця осінь тебе погубить.
В неї просто свої махінації, ігри, плани,
Не у неї, а в тебе залишаться потім шрами.
Бо життя це фальшиве, а люди лише актори
Щоб не стати на граблі скільки треба тобі повторень?
Осінь просто задумала трішки зробити шкоду,
Тобі ж завтра самій у вогонь та холодну воду.
В тебе, дівчинко люба, за спиною є власні крила,
Та чого ж ти чекаєш щоб осінь занапастила?
Ти не вийдеш сухою, ця осінь тебе покалічить.
Це не щастя так пахне. Так пахне самотність і відчай,
Тобі ж стійко тримати завтра усі удари,
Не вдихай, олов'яний солдатику дим зі згарищ,
Бо не вийдеш сухою, ця осінь тебе погубить...
