Я йду на побачення
З рідним селом,
Де доторкнусь
Обере́гів чолом,
Де усміхнуться
Мені земляки,
Тут я провів
Все ж найкращі роки.
Вони протікали тихо з Серетом,
Млин на Куті вже заріс очеретом,
Стінка півкругом село огортає,
Ян Святий воду до долу скидає.
Млин пам'ятаю крутила вода
На Толоці все худіб череда,
В Дзюбовім лузі, що рік, фестиваль,
Центр (тобто "місто") там "склеп" і шпиталь.
Школа стара, "Буфет" - повно народу,
Помпа, де всі набирали ми воду,
"Садік" так Церква і Школа нова,
Де не змовкала півдня дітвора.
Закарбувалось у пам'яті все,
Нас річка часу в майбутнє несе,
Та, коли йду, чомусь ТЕ пам'ятаю,
Як в старім Клубі кіно проглядаю.
Тихо пливе наш Серет під горою
І забирає напевно з собою
Те , що було́, але більше нема
І заповзає у душу сума́...
Так було, так є і так бу́де, що зробиш
І в річку одну двічі просто не сходиш.
Я йду на побачення
З рідним селом,
Як йде на побачення
Серет наш з Дністром.
17.10.2019 р.
