У ЗАСВІТАХ ДЗВОНИ ГУДУТЬ
(Світлій пам'яті В.П.Квасновського)
Гудуть- гудуть у засвітах вже дзвони...
Чи тямиш ти , небого, треба йти?
Тріщить ланцюг земної перепони.
На завтра - інша, а сьогодні - ти
Скімлить напружено свідомість у шпаринці,
Забилась, як сполохане дитя,
Як поясниш душі - своїй кровинці,
Щоб не трималась більше за життя?
Не покидай, сестрице моя рідна,
В безмежнім космосі тебе не віднайду,
А я дозріла, і така ще плідна
І так, душе моя, тебе одну люблю
Душа на те - повЕрнусь, не вбивайся,-
В новому тілі й світлих повзунках,
Лиш не жалкуй і ні про що не кайся
Навіть за бунт мій, скутий в ланцюгах...
Останній приспів пісні відспівали
Душа і совість - сестри " не розлий"
Мовчали зорі, сумно споглядали,
І плакав місяць в небі молодий
Душа вже рвалась в засвіт, бо так треба,
Ослухатись ніхто ще не посмів ...
До того дивного незназного ще неба,
Що манить міріадами світів...
Н..Карплюк- - Залєсова
